Проблеми та аспекти формування здоров'язбережувальних технологій в дошкільній освіті, методи та прийоми здоров'язберігаючої діяльності.

 Стан здоров’я наступних поколінь є найважливішим показником  благополуччя суспільства та держави, який не тільки відображає теперішню ситуацію, але й прогнозує майбутнє. Здоров’збереження стало атрибутом навчально-виховного процесу у дошкільній освіті. Воно виявляється у використанні здоров’язбережувальних технологій, спільній діяльності педагогів медичних працівників та психологів, яка має на меті формування культури здоров’я дітей. Незважаючи на підвищений інтерес до проблеми, на практиці їй приділяється недостатньо уваги. Умовами цілісного розвитку дитини є використання в дошкільних навчальних закладах здоров’язбережувальних та здоров’яформувальних технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогом та вихованцями, самими дітьми.

«Здоров’язбережувальні технології – це система заходів із охорони та зміцнення здоров’я дітей, яка враховує найважливіші характеристики освітнього середовища та умови життя дитини, які впливають на здоров’я. Ця система заходів спрямована на збереження здоров’я дитини на всіх етапах її навчання та розвитку» (професор, член-кореспондент Міжнародної педагогічної академії охорони та зміцнення здоров’я при Міністерстві Освіти М.К. Смірнов) 

Погіршення стану здоров’я дітей дошкільного віку в нашій країні стало не тільки медичною, але і серйозною педагогічною проблемою. Більш тривожними стають результати медичних досліджень. Все менше дітей народжуються здоровими. Ритм та стиль сучасного життя залишає все менше можливостей для збереження та укріплення здоров’я, тим більше що в нашій ментальності взагалі не закладене прагнення до збереження та укріплення здоров’я. За статистикою, у наш час велику групу  становлять діти, які знаходяться „між здоров’ям та хворобою”.

Для забезпечення здоров’я  у дітей дошкільного віку доцільно формувати культуру здоров’я як головну умову культурного і духовного становлення особистості. Саме культура здоров’я визначає спосіб життя не лише окремої особи, а й усього людства. Особливо важлива роль у формуванні культури здоров’я належить першим щаблям освіти, тобто зароджується саме у дошкільній освіті, адже тут закладається основа. Педагоги працюють з дітьми, привчають до режимних моментів, створюють атмосферу для покращення морального, психічного стану дітей, що забезпечує успіх до подолання труднощів.

Для педагога головне правильно та раціонально використовувати методи та прийоми щодо застосування здоров’язбережувальних технологій, дитина повністю покладається на дорослого, адже він є авторитетом. На цьому етапі важливо підтримувати інтерес  дітей до вправ, занять, щоб забезпечити бажання до подальшої роботи.  Дитина в такому віці повинна бути зацікавлена у роботі, коли втрачається цікавість отримати результат не можливо, тому що зникає зосередженість та увага. У процесі використання здоров’язбережувальних технологій слід працювати не тільки на результативність, а й не забувати, що аудиторія для якої використувуються методи і прийоми в повному обсязі не сприймає навчально-виховний процес, тому необхідно компонувати роботу використовуючи ігрові моменти для створення необхідної атмосфери, збереження цікавості, зосередження уваги та бажання повторювати вправи, займатися на занятті.

Педагог, володіючи сучасними знаннями, при постійній взаємодії з дітьми, їх батьками, медичними працівниками, психологами, планує і організовує свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я усіх суб’єктів навчального процесу, застосовуючи ті чи інші технології і методи формування здоров’я. Такі підходи змінюють вимоги до всього змісту освіти, його пріоритетів, надають вихованню валеологічного характеру, висувають першочергові завдання з формування валеологічної свідомості вихованців. Це сприяє повноцінному особистісному розвитку здорової дитини.

У процесі життєдіяльності дітей у дошкільних навчальних закладах використовується комплекс різних засобів:

•   фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту і туризму), природне середовище (повітря, сонце, вода);
•   гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання тощо).

 Поряд з традиційними засобами фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці роботи дошкільних закладів знаходять місце інші, наприклад:

•   фітбол-гімнастика – вправи з використанням м’яча, що має певні властивості (розмір, колір, запах, пружність), які застосовуються з оздоровчою метою;
•   стретчинг – система вправ, заснована на статичних розтягненнях м’язів тіла і хребта, яка дає змогу запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допомагає активізувати його захисні сили [4].

У професійно-педагогічній практиці вихователями мають бути враховані пріоритети здоров’язберігаючої діяльності:

• культивування у дітей усвідомленого ставлення до власного здоров’я (фізичного, психічного та соціального) як єдиного цілого, покращення адаптаційних можливостей дитячого організму;
• закріплення педагогом ефектів окремих оздоровчих заходів у вигляді константних психосоматичних станів дитини, які надалі зможуть відтворюватися у режимі саморозвитку;
• формування довільної регуляції життєвих функцій організму розвитку творчої уяви;
• виховання у дитини здатності до самосприйняття власної тілесної будови у можливих для нього формах;
• прищеплення дітям навичок взаємодопомоги у відповідних ситуаціях та основ самокорекції;
• активізація та розвиток пізнавальних інтересів до власного організму;
• формування валеологічних уявлень у дітей;
• розвиток емоційного співчуття іншим людям;
• впровадження здорового способу життя як основи повсякденної діяльності.

Слід зазначити, що здоров’язберігаюче середовище не можливе без впровадження здоров’язбережувальних технологій це два взаємопов’язані процеси. Специфіка організації педагогічного процесу дошкільного навчального закладу дозволяє стверджувати, що здоров’язберігаючі технології за ступенем впливу на здоров’я дитини є найбільш дієвими. Головною їхньою ознакою являється використання психолого-педагогічних методів та прийомів, комплексний підхід до вирішення проблем збереження та зміцнення здоров’я.[5]

Складовим елементами лікувально-профілактичних технологій є:

• організація моніторингу здоров’я дітей дошкільного віку;
• розробка рекомендацій стосовно оптимізації дитячого здоров’я;
• організація та контроль стану організації харчування дітей;
• здійснення лікувально-педагогічного контролю за фізичними навантаженнями дітей в процесі фізичного виховання;
• контроль за організацією і проведенням спеціальних загартовуючих процедур;
• організація профілактичних заходів;
• організація контролю та допомога у дотриманні вимог ДСанПіН;
• активна участь в організації здоров’язберігаючого середовища.

До складових елементів фізкультурно-оздоровчих технологій відносять:

• формування рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей, оптимізація рухової активності;
• становлення фізичної культури дитини;
• розвиток дихальної системи;
• профілактика порушення постави та виникнення плоскостопості;
• виховання потреби у щоденній руховій активності та турботи про власне здоров’я.

Вибір здоров’язбережувальних технологій залежить від програми діяльності дошкільного навчального закладу, пріоритетних навчально виховних завдань, стану здоров’я вихованців, їх інтересів та уподобань, врахування спрямованості засобів оздоровлення на вдосконалення основних показників фізичного розвитку дітей, наявного кадрового потенціалу (актуальним є питання психологічної готовності вихователів до перебудови власної професійної діяльності, впровадження інноваційних технологій, самоудосконалення, рівень усвідомлення відповідальності за власне здоров’я та здоров’я своїх вихованців), матеріально-технічного забезпечення (наявність окремого приміщення для проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, спортивних майданчиків, фізкультурних куточків в групових кімнатах, фізіотерапевтичного кабінету, фіто-кімнати, кімнати для відпочинку вихователів тощо), екологічних факторів (екологічна ситуація в країні, регіоні, наповнюваність груп, відповідність санітарно-гігієнічних та санітарно-технічним вимогам), наявного рівня співпраці з батьками вихованців, усвідомлення ними значущості цілеспрямованої роботи із збереження та зміцнення здоров’я дітей (батьки мають бути прикладом для власних дітей), можливостей ефективно здійснювати моніторинг результативності запроваджуваних технологій. Педагоги використовують казкотерапію, фітболгімнастику, пальчикову гімнастику, психогімнастику, дихальну гімнастику, аромо- та фітотерапію, кольоротерапію, різні види масажу (з використанням щіток, шишок, горішків, ковриків, мочалок, точковий, самомасаж), музикотерапію, ігровий тренінг, піскотерапію, авторські технології, урізноманітнюють роботу шляхом застосування нетрадиційного обладнання тощо.

Кожен педагог спирається не тільки на нормативно правову базу, програмно-методичні матеріали, посібники, а на досвід роботи з дітьми, адже потрібно не тільки давати знання, а й знати підхід до кожної дитини. Важливо мати взаємоповагу між педагогом та вихованцем і тим більше довіру. Кожен педагог знає і розуміє дітей з якими він працює, тому повинен розробляти власну методику спілкування з дітьми, донесення до них навичок, знань. Тому єдиної специфіки використання здоров’язбережувальних технологій не  повинно и не можливо бути так як потрібен підхід до кожної групи дітей.

Важливу роль у ефективному застосуванні здоров’язбережувальних технологій є взаємодія педагога з батьками. Плідна співпраця дає результати на шляху до успіху, задля досягнення мети не тільки педагоги повинні вкладати знання та навички, а й батькам необхідно виховувати у дітей розуміння здорового способу життя своїм прикладом.

• реалізації програмних цілей: аналіз практики дошкільного виховання та експериментальних дослідження з впровадження здоров’язберігаючих технологій в практику роботи дошкільного навчального закладу, дозволяє сформулювати поради щодо застосування таких технологій у роботі з дітьми:
• чітке планування власної здоров’язберігаючої діяльності; обізнаність обраної інноваційної технології;
• створення відповідного середовища;
• налагодження ефективної співпраці з батьками дітей, забезпечення єдності підходів дошкільного навчального закладу і батьків до запроваджуваної технології;
• залучення вихованців тільки за їх власним бажанням та з врахуванням потреб й можливостей;
• підтримка вихователями власного здоров’я на високому рівні (здорову дитину може виховувати здоровий педагог);
• регулювання індивідуальних навантаження,
• врахування принципу прогресування фізичних навантажень; використання в своїй діяльності екологічно доцільних предметів;
• дотримання гігієнічних вимог щодо організації навчального процесу;
• самовдосконалення.

Отже, створення здоров’язберігаючого середовища процес, який вимагає чіткого усвідомлення усіма суб’єктами навчально-виховного процесу значущості відповідального ставлення до власного здоров’я. Таке середовище має забезпечувати не лише збереження та зміцнення здоров’я дітей, а й формування культури здоров’я. Лише злагоджена та змістовна співпраця дошкільного навчального закладу та родини у сфері здоров’язбереження зможе забезпечити успішну реалізацію здоров’язберігаючих технологій, спрямованих на покращення стану здоров’я дітей.

 Поради батькам щодо фізичного виховання дітей